Як свідчать історичні джерела, колишній Радомисльський повіт, що охоплював сучасні райони Поліської зони Житомирщини і Київщини, у сільськогосподарському відношенні вважався малопродуктивним. Особливо це стосувалося центральних і північних волостей (Потіївської, Чоповицької, Стремигородської, Вишевицької, Малинської), де переважали піскуваті і супіскуваті грунти. За даними 1913 р. ці землі оцінювалися у 8,6 — 8,9 мільйона рублів (для порівняння у Кичкирівській, Брусилівській, Коростишівській волостях вартість землі становила більше 16 мільйонів). Тож урожаї тут були вкрай низькими, значні площі піщаних земель не використовувались зовсім.
Саме з метою підвищення родючості поліських грунтів виник у наукових колах задум створити в регіоні дослідну сільськогосподарську станцію. Ініціатором цієї справи був агроном-дослідник О.М.Засухін. Ознайомившись із досвідом ведення дослідної справи на пісках Прибалтійської і Польської губерній, він зумів переконати губернське і повітове начальство в необхідності створення такої станції на Поліссі. І в 1914 році в сусідньому з Веприном селі Федорівці Вишевицької волості почала діяти Радомисльська дослідна станція. Першим її керівником став саме О.М.Засухін.
Після трагічної загибелі О.М.Засухіна в грудні 1922 р, на знак визнання значних заслуг у агродослідній діяльності в Україні наркомзем республіки ухвалив назвати Радомисльську дослідну станцію його ім'ям.
Назву Радомисльська станція носила до 1925 року. Потому неодноразово змінювалась її підпорядкованість, мінялись назви: Поліська обласна сільськогосподарська дослідна станція, Українська зональна станція картопляного господарства. З 1961 р. і донині це — Поліська дослідна станція імені О. М. Засухіна, підпорядкована з 1968 р. інститутові картоплярства УНДІ землеробства (нині – Інститут картоплярства Української Академії аграрних наук).
За роки діяльності станція повсякчас розширювала свою наукову роботу. Поряд із суто агрохімічними впроваджувались зоотехнічні, економічні, технічні дослідження. З 1929 року на станції почав діяти відділ селекції і насінництва. Діяльність науковців станції широко пропагувалась в наукових працях, через різноманітні семінари, участь у виставках, ярмарках і т.ін.
У послужному списку талановитих учених і дослідників В.Козакевича, С.Дувіна, А.Бєлікова, І.Бодиська, М.Островського, В.Матушинського, П.Письменко, В.Кирієнко, І.Карповича, В.Вишневського, В.Сидорчука, О.Гончаренко, А.Демської, І.Андрієнка, І.Козуня та багатьох інших, хто працював тут у різні роки, було створено широко відомі сорти жита (Поліське, Житомирське), люпину (Синій, Кормовий), картоплі (Поліська рожева, Зов, Гарт, Посвіт, Каскад, добро чин, Тирас, Дара, Тетерів та ін).
У 1973 р. на станції було виведено середньоранній сорт картоплі, який дістав назву Радомишльська. На дослідних ділянках у 1981 р. її врожайність становила 575 центнерів. Сорт цей дістав схвальну оцінку картоплярів, його культивували свого часу в ряді господарств району. Та й узагалі Радомишльський район і Веприн зокрема традиційно вважаються своєрідним полігоном для випробування і впровадження наукових розробок дослідників з Федорівки. У 1992 році, до речі, Поліській дослідній станції ім. О.М.Засухіна, було передано в користування землі с.Вирви, де діє виробничий підрозділ.
Нині науковці і фахівці станції працюють над створенням нових високоврожайних і стійких сортів картоплі, розробляють і впроваджують продуктивні й ефективні технологічні процеси виробництва елітного насіння бульб та екологічно безпечні і ресурсозберігаючі технології картоплевиробництва.
Історія станції продовжується сьогодні в нових наукових пошуках її творчого і талановитого колективу, щоби збагачувалась і набирала сили земля наша.
Володимир МОЛОДИКО.
Газета «Зоря Полісся», 25 травня 1999 р.